[UA/RU] Прогрес заради прогресу – за, проти, чи, може, щось третє?

Доброго дня, Кеддр. Зараз ми можемо спостерігати цікаву ситуацію на ринку мобільної електроніки. Компанії одна за одною презентували свої флагмани, і склалася доволі цікава ситуація – гаджети, можна сказати, досягли піку свого розвитку. Звучить красиво. Але так воно насправді?

Ринок мобільних технологій розвивається такими темпами, що іноді постає питання – “а чи потрібно це саме зараз?” Ну от навіщо телефону датчик серцевого ритму, чи роздільна здатність екрану 100500*100500, або повноцінний телефон у вигляді годинника? Хоча.. такі питання не дуже-то вітаються, найчастіше вони є риторичними. А, ще може бути відповідь “Та аби було”. А те, що такі от пристрої вважають революцією, є плоди реклами. Реклама вже заполонила все. Вона є в телеефірі, на радіо, на вулицях, та навіть самі телефони іноді є рекламою.

Якщо подумати, nо вислів “Реклама – двигун прогресу” цілком себе виправдовує. Вимальовується така от схемка: виробник придумав – маркетологи розрекламували – реклама дійшла до споживача – споживач купив пристрій – виробник отримав дані про продажі – і тоді 2 варіанти

1. Продажі успішні – продукт розвивається далі
2. Продажі неуспішні – виробництво тихо згортається.

Але дуже часто другий сценарій має місце лише тоді, коли пристрій ну занадто вже футуристичний. Набагато частіше розвиток отримує перший сценарій. І от тоді гаджети заростають неймовірною кількістю функцій, які, насправді, більшій частині користувачів не потрібні. Немаленьку роль в цьому грають і продавці техніки. Часто вони навіть не ознайомлені з тими купами функцій, і мають мету просто кудись діти товар. Тоді покупець покидає магазин з пристроєм, функціями котрого він скористається лише один чи два рази. Ну може три. Дещо, звичайно, займе своє місце, але в основному, пройде місяць-другий, і сценарій користування стане доволі звичним – дзвінки, повідомлення, інтернет, може трохи ігор. Простіше кажучи – звичайний робочий інструмент. Звичайно ж, це не є так погано,  як виглядає на перший погляд, адже виробник має прибуток, продавець – заробітну плату і якісь бонуси, а покупець – сучасний гаджет, який є цілком задовільним у повсякденному житті. Але в результаті користувач переплачує за функції, якими ніколи не буде користуватись. Фактично, він платить не за пристрій, а за його флагманський статус.

Можна зробити висновок, що прогрес на даному етапі перетворився з пошуку інновацій на пошук прибутків. І балом правлять маркетологи, які “знають”, що потрібно людям. Ні, я не кажу, що вони неправі. Просто в них “відмовили гальма”. А що про все це думаєте ви?

[RU]

Здравствуй, Кеддр. Сейчас мы можем наблюдать интересную ситуацию на рынке мобильной электроники. Компании одна за другой представили свои флагманы, и сложилась довольно интересная ситуация – гаджеты, можно сказать, достигли пика своего развития. Звучит красиво. Но так ли это?

Рынок мобильных технологий развивается такими темпами, что иногда возникает вопрос – “а нужно ли это именно сейчас?” Ну вот зачем телефона датчик сердечного ритма, или разрешение экрана 100500 * 100500, или полноценный телефон в виде часов? Хотя .. такие вопросы не очень-то приветствуются, чаще всего они являются риторическими. А еще может быть ответ “Да чтобы было”. А то, что такие вот устройства считают революцией, есть плоды рекламы. Реклама уже заполонила все. Она в телеэфире, на радио, на улицах, и даже сами телефоны иногда является рекламой.

Если подумать, то выражение “Реклама – двигатель прогресса” полностью себя оправдывает. Вырисовывается такая вот схемка: производитель придумал – маркетологи разрекламировали – реклама дошла до потребителя – потребитель купил устройство – производитель получил данные о продажах – и тогда 2 варианта:

1. Продажи успешные – продукт развивается дальше
2. Продажи неуспешные – производство тихо сворачивается.

Но очень часто второй сценарий имеет место только тогда, когда устройство ну слишком футуристическое. Гораздо чаще развитие получает первый сценарий. И вот тогда гаджеты зарастают невероятным количеством функций, которые на самом деле большей части пользователей не нужны. Немаленькую роль в этом играют и продавцы техники. Часто они даже не знакомы с теми кучами функций, и имеют цель просто куда-то деть товар. Тогда покупатель покидает магазин с устройством, функциями которого он воспользуется лишь один или два раза. Ну может три. Кое-что, конечно, займет свое место, но в основном, пройдет месяц-другой, и сценарий пользования станет довольно привычным – звонки, сообщения, интернет, может немного игр. Проще говоря – обычный рабочий инструмент. Конечно же, это не так плохо, как выглядит на первый взгляд, ведь производитель получает прибыль, продавец – заработную плату и какие-то бонусы, а покупатель – современный гаджет, который является вполне удовлетворительным в повседневной жизни. Но в результате пользователь переплачивает за функции, которыми никогда не будет пользоватся. Фактически, он платит не за устройство, а за его флагманский статус.

Можно сделать вывод, что прогресс на данном этапе превратился из поиска инноваций на поиск доходов. И балом правят маркетологи, которые “знают”, что нужно людям. Нет, я не говорю, что они неправы. Просто у них “отказали тормоза”. А что обо всем этом думаете вы?