Ми приїхали в місто Прип’ять на головну площу. З цього місця буде починатись наша подорож Чорнобилем. Це перша частина, в якій ми детально розкажемо про місто, околиці та призначення різних об’єктів. А на YouTube є детальне відео на цю ж тему.
Коротка історична довідка: Уночі 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, розташованій поблизу міста Прип’ять, стався вибух реактора четвертого енергоблоку. Ліквідацією займались більше 600 000 людей, а сам процес триває й до сьогодні. Зараз, через багато років після катастрофи, місто з багатьма селами поблизу залишаються непридатними для життя. Зона відчуження має 30-кілометровий радіус і розташована лише за 70 км від Києва.
Дорога до зони: КПП «Дитятки» та перші населені пункти
Маршрут починається з контрольно-пропускного пункту «Дитятки». Це офіційна межа 30-кілометрової зони. Сьогодні рівень радіації в цих місцях знизився приблизно у 20 000 разів порівняно з 1986 роком, адже період напіврозпаду стронцію та цезію, основних радіоактивних ізотопів, що забруднили територію, становить 30 років.
Перший великий населений пункт на шляху – село Залісся. В районі воно найбільше, тут проживало близько 3000 людей. Усього в зоні налічувалося 188 сіл і міст із загальною кількістю мешканців понад 100 тисяч осіб.
Цікавий факт: таблички з назвами тут зроблені по-іншому. Окрім назви на них вказана кількість жителів до катастрофи, дату евакуації та напрямок, куди було переселено людей.
По дорозі привертають увагу руді дерева. Це так званий Рудий Ліс. Він утворився не від катастрофи, а він масштабної лісової пожежі. За офіційними даними, вогонь знищив 5% лісового масиву зони, за неофіційними оцінками – до 80%.
На території також мешкає сім’я коней Пржевальського. Це вимираючий вид. Їх привезли сюди в 1998 році в кількості 10 особин. Зараз їх близько 200. Цікаво, що зона відчуження стала одним із небагатьох місць, де ці коні прижились.
РЛС «Дуга»: секретний об’єкт холодної війни
Загоризонтна радіолокаційна станція «Дуга» – один з найголовніших об’єктів у вигляді великої антени заввишки 150 метрів. «Дугу» створили для раннього виявлення стартів міжконтинентальних балістичних ракет у часи холодної війни. Тоді основним ворогом вважали США.
Для обслуговування антени було збудоване ціле містечко, яке з міркувань секретності в усіх документах позначалося як «Чорнобиль-2». На будівлі було написано «радіоцентр дальнього зв’язку». Навіть самі військові не до кінця знали справжнього призначення об’єкту.
На території містечка збереглися:
- гаражі з технікою тих часів;
- автошкола, в котрій навчали військових (тут зберігся інтер’єр, а також рельєфна карта доріг);
- навчально-тренувальний центр, в якому збирали й розшифровували інформацію (збережені шафи для зберігання даних).
Принцип роботи станції базувався на ідеї передачі сигналу через взаємодію з іоносферою Землі. Принцип Ніколи Тесли.
Чому «Дугу» прозвали «Руським дятлом»?
Станція мала величезну потужність і через її роботу в радіоефірах по всьому світу був чутний характерний тріск, що заважав авіаційному обладнанню та призвів до офіційних протестів з боку інших країн.
Дослідники зазначають, що загоризонтна РЛС була другим із трьох ешелонів радянського ракетного щита, в який входили:
- супутники;
- РЛС;
- надгоризонтні локатори.
За попередніми оцінками, спорудження одного такого комплексу обійшлося радянському бюджету у понад 7 мільярдів рублів того часу. А це вдвічі більше за вартість будівництва Чорнобильської АЕС.
Командно-обчислювальний центр та секретні приміщення
Біля антени розташовані будівлі, які відповідали за різні сфери:
- Будинки з управління водопостачанням, охолодженням і пожежною безпекою станції.
- Клас партійно-політичної роботи. Тут працювали з агітаційними матеріалами проти США та цитатами Леніна.
- Зал управління. Це найсекретніше приміщення, повністю обшите металом для захисту найважливішої інформації, що надходила зі США.
- Кабельний коридор. Він з’єднує обидва кінці антени, має таку саму довжину, як і сама конструкція, 750 м.
На даний момент РЛС «Дуга» відкрита для туристів з 2013 року. Частковий демонтаж конструкції розпочався за президентства Леоніда Кучми. Повне знесення станції майже неможливе на даний момент, адже підривний спосіб вважається небезпечним через ризик пошкодження саркофага реактора.
Пожежна частина та житлові квартали Чорнобиля-2
У будівлі місцевої пожежної частини збереглись макети усього комплексу станції. Біля станції збереглись деякі житлові будинки містечка Чорнобиль-2. Всередині квартир можна побачити радянський інтер’єр: кухні з плитками, ванни. У місцевому дитячому садку збереглися альтанки та елементи дитячого майданчика. У шкільній будівлі можна побачити спортивний зал з брусами, козлом, канатами та шведськими стінками; кабінет хімії; їдальню з кухнею та холодильниками; шкільний магазин із автентичними вивісками.
Новий захисний саркофаг над реактором «Арка»
Сучасна дорога до Чорнобильської АЕС була прокладена вже після аварії. Стара траса була занадто радіоактивно забрудненою. Саме з цієї нової дороги можна побачити захисну конструкцію, яку в народі називають «Аркою». Вона друга за висотою після РЛС «Дуга» – 109 м.
«Арка» – це захисна конструкція, під якою в майбутньому планується демонтувати старий саркофаг і вилучити ядерне паливо. Конструкція виготовлена з двох шарів нержавіючої сталі, між ними повітря. Маса складає 36 000 тонн. Збирали «Арку» у два етапи за 300 метрів від місця остаточного встановлення. Після цього її транспортували на голландських домкратах.
Поховане під землею село Копачі
Село Копачі повністю поховали під шаром грунту, адже дерев’яні будинки неможливо було повністю дезактивувати. На території колишньої машинно-тракторної станції досі стоять комбайни, але на них рівень радіації нижчий. Спричинено це тим, що рівні металеві конструкції не можуть утримувати радіоактивні частинки.
В селі також є тролейбус, який використовувався для проживання робітників. Поблизу села розташований кар’єр, де рівень радіаційного фону під одним із покриттів сягає 10 000 мкР/год (норма 0,3 мкР/год).
Градирня та панорама ЧАЕС
Недобудована градирня будувалася одночасно з 5-м і 6-м енергоблоками станції, які так і не були завершені. Усередині розташований великий мурал – лікарі однієї з київських лікарень, що приймають перших постраждалих ліквідаторів. Поруч знаходяться сховища відпрацьованого ядерного палива «Хіт-1» та «Хіт-2».
З градирні відкривається вид на ЧАЕС. Видно перші чотири енергоблоки, добудований п’ятий та фундамент на шостий. Всього мало бути 12 блоків, а це б зробило станцію найпотужнішою атомною електростанцією у світі.
Цікавий факт: існує неофіційна теорія, за якою зупинку реакторів 1-3 ініціювали під тиском західних партнерів щоб запобігти відновленню ядерного потенціалу України. Третій енергоблок вважався найстабільнішим і до моменту закриття приносив державі близько 700 мільйонів гривень щороку.
Прип’ять – які будівлі збереглись в місті?
Місто Прип’ять проіснувало всього 16 років. Воно розраховувалось на 80 000 мешканців, хоча фактично проживало близько 50 000 осіб. Незабудована частина міста мала стати ще одним мікрорайоном, але ці плани зруйнувала катастрофа на станції.
На набережній розташоване кафе «Прип’ять», з якого відкривався вид на причал. Найважливішим об’єктом для відвідування стала Медсанчастина №126. Сюди привозили перших постраждалих ліквідаторів. Медичний персонал знімав із них забруднений одяг і скидав його у підвал лікарні. На даний момент підвал засипали піском, адже заходити в нього категорично заборонено.
Школа №1 також була придатна для відвідування до 2011 року. Після останнього обвалу у неї заходити дуже небезпечно.
Інші збережені культурні та громадські об’єкти Прип’яті:
- Музична школа із мозаїкою та залою для концертів.
- Кінотеатр «Прометей», прикрашений барельєфом із зображенням атома та випромінювання.
- Центральна площа мала високий будинок із гербом, але на даний момент повністю заросла лісом.
- Перший супермаркет із візками для покупок і холодильниками .
- Графіті інтернаціональної мистецької групи, частина яких збереглася й донині. Наприклад, зображення дівчинки з м’ячем та невеликий силует Дональда Трампа.
- Палац культури з портретами партійних діячів.
Зберігся частково й парк розваг у місті Прип’ять. Цікаво, що його мали запустити 1 травня 1986 року, але через катастрофу він так і не запрацював. На даний момент туристи можуть побачити карусель радянського виробництва, яка функціонує й донині, автодром з машинками, а також легендарне колесо огляду. Саме воно стало головним туристичним об’єктом.
Ще одна будівля, яка частково збереглась – стадіон. Зараз він густо заріс деревами. Трибуна стадіону розрахована на 2000 глядацьких місць.
Виїзд із 10-кілометрової зони та містo Чорнобиль
На в’їзді до міста Чорнобиль розташований музей техніки та роботів, які реально брали участь у ліквідації наслідків аварії. Але не дивлячись на те, що спеціалізованої техніки було багато, люди все одно виконували дуже багато роботи. Це коштувало багатьом здоров’я та життя.
Місто Чорнобиль сьогодні заселене. Тут проживає персонал підрядних організацій та працівники, що обслуговують зону відчуження. У місті навіть працює готель, магазин та кафе.
Висновки
Чорнобильська зона відчуження – це не просто туристичний об’єкт. Це складний комплекс історичних, технічних та людських історій. Насправді дводенної подорожі дійсно замало, щоб подивитись всю територію зони.
