Не всі знають, але Чорнобиль – це живе місто, де мешкають, працюють люди. Сам населений пункт виглядає не дуже типово, як для історичного місця. Тут є центральна вулиця та невисокі житлові будинки. Заворожує в Чорнобилі певні речі, які й відрізняють його: повна відсутність реклами (адже тут немає торгової конкуренції), рівні дороги (асфальт недавно поклали й він не руйнується), багато зелені.
Сьогодні ми приїхали сюди, щоб подивитись, що відбувається на ЧАЕС зараз, через багато років після катастрофи. Також хочемо подивитись деякі об’єкти в Прип’яті та відвідати радіоактивний відстійник «Розсоха». На YouTube вже також є відео з подорожі.
Чорнобильська АЕС: що відбувається на станції сьогодні?
Чорнобильська станція функціонує й донині, але не за прямим призначенням. Зараз тут працює близько 2000 людей, які відповідають за такі завдання:
- Виведення з експлуатації 1-го, 2-го та 3-го енергоблоків.
- Обслуговування та експлуатація Нового безпечного конфайменту (Арки).
Біля станції розташований меморіал пам’яті жертв, які загинули. Точної кількості постраждалих ніхто не знає, адже ця інформація вправно замовчувалась. Зараз відомо, що це сотні тисяч людей.
Також тут біля станції встановлений пам’ятник Прометею. Раніше він стояв біля однойменного кінотеатру в Прип’яті. Саме цей об’єкт і є справжнім символом міста, а не колесо огляду.
Усередині ЧАЕС: епіцентр вибуху та «Золотий коридор»
Щоб увійти всередину станції, потрібно пройти лічильник випромінювання людини у спеціальному кріслі, де вимірюють накопичення радіонуклідів. Потім потрібно повністю переодягнутись в усе біле. Це робиться для того, щоб бачити будь-які забруднення на вбранні.
Основні об’єкти всередині станції:
- «Золотий коридор». Він тягнеться від самого входу і впирається у двері 4-го енергоблоку. Називається він так через золотаво-жовте ліноліумне облицювання. Його поклали вже після дезактивації.
- Пульт контролю даних. Працював до 2000 року. Тут аналізувались дані до зупинки 3-го реактора. Тут досі стоїть обладнання Carl Zeiss, магнітні бобіни та величезний принтер.
- БЩУ-3. Це блочний щит управління ідентичний легендарному четвертому. Саме тут знаходиться важіль, яким зупинили в 2000 році 3 енергоблок.
- БЩУ-4, а точніше те, що від нього залишилось після дезактивації. Поруч зведена захисна стіна, якої не було на момент аварії. Саме тут знаходилася кнопка АЗ-5, натискання якої запустило незворотні процеси. Перебувати тут можна лише декілька хвилин, адже тут рівень радіації 0,2 Рентгена.
- Меморіал Валерія Ходемчука. Старший оператор головних циркуляційних насосів. Він загинув в перші секунди, а тіло його так і не знайшли.
- Головні циркуляційні насоси. Велика зала з насосами 3-го блоку. В такому ж працював Ходемчук. Ці насоси (яких було 8 на кожен реактор) качали по 7 000 кубічних метрів води на годину.
- Центральний зал 3-го енергоблоку. Тут є верхня захисна кришка реактора. Таку ж кришку під час вибуху відкинуло на 50 метрів вверх. Її вага становила понад 2000 тонн.
Вже на виході з блоків висять вітражі відомого художника Миколи Лінника. Вони були встановлені за три дні до катастрофи.
Як влаштований побут на станції – легендарна їдальня №19
Ще одна частина, яка збереглась та функціонує до сьогодні – їдальня №19. Вона годувала працівників до вибуху, вона годує їх і зараз. Тисячі робітників приходять сюди на обід. Меню доволі різноманітни: перше (супи або борщі), друге (гарнір з м’ясом або котлетою), салат, хліб, напої (одночасно дають і сік, і компот).
Столові прибори – виделки та ложки – тут залишились ще з радянських часів.
Прип’ять: затоплений порт та виставка техніки
Затоплений порт Прип’яті – це перша зупинка по дорозі до самого міста. Біля залізничного моста добре видно куб 2-го енергоблоку, 1-й та 3-й блоки, а також вентиляційну трубу. А ще далі стоять величезні крани порту. До і після аварії вони розвантажували баржі з будматеріалами для будівництва саркофага. Всього їх було чотири: три стаціонарних й один плавучий.
Ми піднялись в одне машинне відділення крана. Цікаво, що тут до сьогодні збереглися троси, щитові та навіть лампи розжарювання.
Наступна зупинка – виставка техніки на АТГ-2. Раніше це місце охоронялось і сюди не можна було потрапити. Зараз тут зробили музей просто неба. Сюди звозять техніку з різних куточків зони, встановили інформаційні стенди з QR-кодами.
Ось які експонати можна побачити в музеї:
- ІСУ-152. Важка самохідна артилерійська установка. Використовувалась як таран та засіб радіаційного захисту.
- Інженерна машина розгородження. Такими машинами розчищали радіоактивні завали, будували шляхи та захоронювали радіоактивні відходи. Наприклад, Рудий ліс.
- Пожежна машина. Вона працювала на станції ще до 2013 року.
- Кар’єрні БЕЛАЗи. Вони використовувалися для дезактивації території після аварії.
- КрАЗи зі спецкузовами. Вони до цього часу на ходу з моторами. Основне призначення – транспортування ядерного палива.
Цікаво знати: на багатьох ліквідаторських машинах можна побачити круглий знак «Зона» та спецномери. Цей транспорт не мав права залишати 30-кілометрову зону. Також колись була 5-кілометрова зона. Вона була найнебезпечніша, адже тут осідали важкі частинки плутонію. Згодом, коли ці частинки пішли глибоко в грунт, зону скасували.
Таємна відреставрована квартира у Прип’яті та радіоактивний відстійник
У Прип’яті є квартира, яку відреставрували сталкери. Вона таємна, адже не кожен знає, як до неї дістатись. Сталкери самостійно зносили сюди збережені меблі, телевізор, радянський телефон, радіо, книги та періодику, щоб відтворити автентичний інтер’єр весни 1986 року.
Варто розуміти, що не всі сталкери адекватні. Є й такі, що навпаки приносять збитки, руйнують та нищать історично важливі об’єкти.
Тепер перейдемо до останньої точки – масштабний відстійник техніки за кілометр від села Розсоха. Сюди звозили менш забруднену техніку. Сильно заражену відразу закопували в могильники біля станції.
Не дивлячись на те, що техніка тут забруднена менше, дозиметр все одно показує великі цифри:
- Гусеничний плаваючий транспортер – прилад показує понад 8,3 мікрозіверта.
- Двигун ліквідаторського вертольота Мі-6 – прилад взагалі не може показати точного рівня забруднення, він надто високий.
З багатьох машин знімали двигуни, трансмісію, а кузови піддавали піскоструминній дезактивації та здавали на металобрухт. Об’єкти, які тут є зараз, мабуть, залишаться тут вже назавжди.
Підсумки подорожі
Зону відчуження поступово розбирають та розформовують. Це одна з основних причин, чому сюди варто приїхати чим раніше. Чорнобильська АЕС, Прип’ять та міста поблизу залишають колосальні емоції, які важко передати словами. Зона не перестає дивувати. Одного та навіть двох візитів сюди може бути замало, щоб побачити усі історичні місця.
