Якось раз я сидів вдома, вирішив щось пограти на компі, але зловив себе на думці, що нема в що пограти. Тобто є, забавки виходять дуже часто, різні ААА-тайтли від іменитих розробників, але це все щось не то. Якесь воно все однакове та нічого нового немає. От раніше…
А раніше ігри були досить цінним товаром серед школярів, тобто таких, як я, колись.
Я про часи першого Half Life і Medal Of Honor. Так-так, саме Медаль, а не ваше CoD (#holywar!). Якщо хтось не знає, то саме вихідці з студії, яка розробляла МоН і стала теперішньою CoD. Але не суть. Тут має заграти мелодія з Fallout 2 і старим хриплячим голосом я повідаю вам свою історію.
Війна… Війна ніколи не змінюється… Емм…
Я сам з невеликого містечка, де було біля 2-3 магазинів з іграми, тому коли хтось з друзів купував новий диск, то це відразу була новина номер 1 на перервах чи в дворах. Досі пам’ятаю, коли зробив свою першу самостійну покупку… Вона була чудова! З цією крихіткою я провів не один вечір. Я вечеряв біля неї, засинав з нею та й прокидався під звуки саундтреку. Вона була перша і найкраща… Вона коштувала не мало – 35 грн. 7 доларів (тогочасний курс) – це були скаженні гроші. Я відмовився тоді від усіх благ і втіх. Як зараз пам’ятаю – це була п’ятниця. Повертався я зі школи, захопив з собою декількох найвірніших товаришів та прийшов на огляд. Цю крихітку я побачив задовго до покупки, але коли почув від старших, що ця маленька може, у мене відняло мову. Я її захотів.
І от, я тримав її в одній руці, я відчував її тепло, яке віяло з середини цієї обгортки, яка не давала їй волі. Примчавши додому, добре, що магазин був недалеко від мене, я зірвав з себе верхній одяг і побіг до кімнати. Лагідними рухами я її роздягнув і засунув… диск у привід. Цей час для мене був найдовшим у світі – вона встановлювалась. І от настав той щасливий момент, я її запустив і побачив самий крутий напис на моніторі, який залишить такі теплі спогади на все життя: MAFIA!
Багато чого було сказано про цю гру, але все ж, я хочу зазначити, що для мене, вона була на рівні з серіями GTA, Warcraft, Half Life і тому подібним. А все тільки через те, що там настільки все було круто – сюжет, геймплей, деталі… Все це заслуговує пошани для розробників.
А тепер що? В місяць виходить сотні ігор, починаючи від ААА-проектів закінчуючи інді-розробками, ftp чи за cash, а суть залишається та сама – грати нема в що! Більшість моїх знайомих грають або в дотан, або в кс, або в танки. Я нічого не маю проти, кому що подобається, але я особисто сумую за часом single player. Все стало мережевим і якимось бездушним. Мені це схоже на халяву з сторони розробника: навіщо створювати single, якщо просто multi все виправить і всім все сподобається. Зараз, коли виходить якась гра з single player’ом, то оцінки стають 12\10 (Антоха – привіт!), а там навіть той самий сінгл – лайно ще те. Прошу в мене не кидатись какахами, це особисто моя думка, але серйозно, так не можна!
Це все, що я планував сказати і зробив це. Хочу дізнатись Вашої думки. Залиште її в коментарях нижче.
Дякую за увагу!
Я вообще за то что бы можно было покупать отдельно синг и отдельно мультиплеер, почему я должен платить деньги за то, чем я пользоваться не буду!?
друже, а може ви просто подорослішали і ігри перестали доставляти стільки ж задоволення як раніше?
грати в ігри люблю як і раніше, нормально сприймаю різний треш і т д, але забавки стали по часу набагато коротші, менш продумані.
Раніше розробники не мали можливості робити ігри з крутим “графєном” і витягували за рахунок сюжету, діалогів. Тепер цього надзвичайно мало. Все передбачувано і перетворилось на Press X to win.
Конечно же про последние deus ex, uncharted 4, божественный dishonored и ведьмак 3, всеми забытый но от этого не менее хороший Quantum Break и еще дюжину хороших синглплеерных игр мы не скажем, а просто напишем бложик про то как раньше трава была зеленее. Лютый дизлайк за такое
останній деус – ну такоє, ексклюзиви соні – не брав до уваги, бо не маю плойки, квантум – пройшов 2 рази і багато чого не зайшло (і сценарій, і геймплей). Відьмак – чудова гра, хочу не грав. Не подобається цей сетінг.
Дізоноред – пройшов разів 10 напевно. Єдина гра, яка затягнула не на один десяток годин.
Можна говорити про Сталкер, Фаллаут, ТЕС і т д, але суть в тому, що багато ігор, які були круті колись, зараз виїжджають за допомогою імені, яке заробили в минулому (переважно іншими розробниками).
П.С. Макс Пейн 3 – також дуже крута.
Последний Deus ex, даже до HR не дотягивает, не говоря про эпический первый.
Деградировали не только игры, но и музыка и кино. Понимают это те кто знает как было раньше, т.е. не школьники у которых всё впервые, все крутое, потому что нет другого опыта для сравнения. Остается ждать и переигрывать старые шедевры, либо находить недооцененные прекрасные произведения прошлого.
в мене приблизно так і виходить.
зараз також виходить багато крутих проектів, фільмів, музики і тд, але у всьому відчувається ця комерція, яка обмежує творців.
мені так здається